Парламентська газета "Крымские известия": «Указ про реабілітацію, на який чекали більше двадцяти років»

Починаючи з 1990-х років, представники репресованих народів півострова добивалися своєї реабілітації. Однак в Україні, частиною якої донедавна був Крим, закон про депортованих так і не було прийнято. Але, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи. Президент Російської Федерації Володимир Путін повідомив про документ, що готується, під час традиційної «Прямої лінії».

І незабаром день, на який чекали більше двадцяти років, настав. Підписано указ, який має відновити історичну справедливість і добре ім'я вірменів, болгар, греків, кримських татар і німців, які зазнали незаконних гонінь, сприяти їх політичному, духовному й соціальному відродженню. Вже тим, як цей документ складено, він вселяє надію. Немає поділу: хто постраждав більше, хто менше — репресовані народи перелічені за абеткою. Новини з Москви миттєво долетіли до нового російського регіону. Як зустріли президентський указ кримчани?

Едіп ГАФАРОВ, голова Постійної комісії Державної Ради Республіки Крим з питань міжнаціональних відносинх і проблем депортованих громадян:

— Усього місяць минув після приєднання Криму до Російської Федерації, а президент Володимир Путін уже видав указ про реабілітацію депортованих із Криму народів, на який ми чекали 70 років, у тому числі й більше 20 — у складі України. Цей документ, хоч і невеликий за обсягом, але дуже місткий. Уряду Російської Федерації надано доручення розробити відповідну програму соціально-економічного розвитку до 2020 року. Наша комісія на підставі указу готує відповідні доручення всім зацікавленим відомствам — Рескомнацу, профільним міністерствам.

Указом президента репатріанти вже сьогодні одержали політичну реабілітацію, а згадана програма повинна буде зрівняти їх з іншими кримчанами й у соціально-економічному плані. Це стосується тих, хто живе гірше середньостатистичного рівня. Людей необхідно забезпечити нормальним житлом, дорогами, водою й т.д. Сподіваюся, у програмі буде розділ, що передбачає й можливість повернення до Криму для тих, хто все ще перебуває у вигнанні. Нам належить визначитися, як це зробити, скільки на це знадобиться коштів, знайти вільні для розміщення землі. Все це дуже складні питання, і ми повинні запропонувати чітку концепцію.

Але сам факт появи указу про реабілітацію був сприйнятий кримськими татарами з великою радістю й хвилюванням. Люди старшого покоління не можуть стримати сліз. Ті, хто пережив депортацію, сприймали це дуже болісно. Для них реабілітація є особливо важливою. Моєму батькові було більше 90 років, він помер півтора роки тому, так і не дочекавшись її, а матері майже 90, і вона зітхнула полегшено, що дожила до цього моменту. Політична реабілітація для нашого народу над усе. Соціально-економічні питання залишаються на другому плані й стосуються не всіх. Середній клас облаштувався на кримській землі власними силами. Є й дуже успішні люди. До речі, у місцях депортації, за нашим даними, залишилися або заможні, або зовсім бідні. Одні не переїжджають до Криму, щоб не втратити там свій бізнес, а інші — тому що просто не в змозі це зробити.

Ще один дуже важливий момент, відображений в указі, — сприяння створенню національно-культурних автономій. Такі утворення в місцях компактного проживання передбачають заходи щодо розвитку мови, культури, традицій, національних ремесел і не мають нічого спільного із зазіханням на територію.

Перед нами відкриті великі перспективи, і ми повинні максимально об'єднати зусилля, щоб наповнити указ реальними діями, використати всі можливості, які він дає депортованим. Інша позиція неконструктивна й не відповідає інтересам людей.

Іван АБАЖЕР, голова Кримського республіканського товариства болгар ім. Паїсія Хілендарського:

— Указ про реабілітацію — для болгар, як і інших депортованих із Криму народів, довгоочікуваний акт. Більше 20 років ми сподівалися, що такий крок зробить незалежна Україна, а виявилося, що настільки рішуче діяти здатен тільки Президент Росії. Мені телефонують болгари, які проживають не тільки в Криму, щоб поділитися радістю, надіями. Були й тривожні дзвінки. Люди старшого покоління, які пережили депортацію, стурбовані тим, що, називаючи у своєму коментарі народи, яких стосується указ, Володимир Путін не вимовив слова «болгари». Поспішаю заспокоїти співвітчизників: у самому документі названі всі депортовані народи, причому вперше — за абеткою, що їх зрівнює. Усім їм надані однакові права для відновлення історичної справедливості, а також політичного, соціального й духовного відродження. Ми висуватимемо свої пропозиції щодо створення такої програми й сподіваємося, що вони будуть враховані.

В 90-ті роки спроба зробити процес репатріації організованим провалилася. Дуже швидко програма повернення перетворилася на програму облаштування тих, хто повернувся, і владі довелося діяти в режимі пожежної команди, усуваючи проблеми, пов'язані з масовим напливом репатріантів. Наших співнародників серед них було мало. Більшість, повіривши в обіцянки влади про планове розселення, так і залишилася в місцях депортації. Сподіваюся, тепер у них з'явиться можливість повернутися до Криму. Як відомо, в Росії успішно реалізовано Державну програму з реабілітації депортованих балкарців, інгушів, чеченців та інших народів. Цей досвід, упевнений, буде поширено і на Крим, і вже від нас залежить, наскільки ми всі разом зможемо використати ці можливості й побудувати нову модель розвитку багатонаціонального півострова. Сьогодні Крим серед суб'єктів Російської Федерації — як новонароджене дитя, і від того, що ми в нього закладемо, залежить, яким він згодом стане.

Микола СУМУЛІДІ, голова Федерації греків Криму:

— Сприйняли, звичайно, зі схваленням. Те, про що мріяли десятиліттями, втілилося в життя. Чудово! Вдячні Президентові Російської Федерації Володимиру Путіну. Довгоочікувана справедливість перемогла. Але видати указ — ще не все. Головне — виконати. Слово «депортовані» нічого не дало. Я неодноразово виступав із пропозицією — вилучити його зі вживання. І от, нарешті... Тепер багато чого повинно змінитися. Народ виправданий, реабілітований. Ми ніколи не були зрадниками. Зрозуміло, хоча б частину того, що відібрано, варто було б повернути, надати допомогу тим, хто потребує. Немає коштів — виділіть землю! Добре — вона під ногами, і частина пустує. Інакше навіщо все? Однак це зовсім не означає: сьогодні прийняли, а завтра — давайте! Люди повинні розуміти: непросто жити в перехідний період. Будувати завжди складніше, ніж руйнувати. Тому не треба вимагати. Краще почекати. Терпіння й ще раз терпіння.

Зроблено значний крок. Що далі — життя покаже.

Вагаршак МЕЛКОНЯН, голова Кримського вірменського товариства, Асоціації кримських репатріантів — греків, вірменів, болгар, німців:

— Цей указ, нарешті, зрівняв депортовані народи. Так, всі ми постраждали. Однак репатріація вірменів, болгар, греків, німців поки ще не відбулася. У Криму створено асоціацію (я її очолюю), що захищає їхні права. Дякувати Богові, з'явилися надії на вирішення існуючих проблем. Ми відчули турботу держави. Підписано указ, розробляється федеральна програма. Спочатку передбачалося, що для нас вона буде окремою. Адже репатріація кримських татар уже відбувається. Нам же доведеться починати з нуля, мабуть, навіть мінуса — з питання про повернення. Україна не виконала свої зобов'язання. Не побудовані будинки, дороги, школи, дитячі садки. Досі чекаємо. Тепер уже від Росії. Батьківщина нам допоможе. Закликаю всіх співвітчизників, жителів багатонаціонального Криму до взаєморозуміння. Кепська справа — загострювати відносини, робити акцент на міжнаціональних проблемах. Давайте вірою й правдою служити Вітчизні, жити й працювати на благо Росії!

Юрій ГЕМПЕЛЬ, голова Республіканського товариства німців Криму «Відергебурт»:

— Ми чекали цього 23 роки, поки були в складі України. Дякуємо Володимиру Володимировичу Путіну за настільки швидке вирішення питання! Воно відкладалося десятиліттями. Тепер на підставі прийнятого указу з'являться федеральні програми, в яких будуть враховані наші інтереси. На найближчому засіданні Постійної комісії Державної Ради республіки з питань міжнаціональних відносин і проблем депортованих громадян, куди ми запрошені, внесемо доповнення до реабілітаційних механізмів, закладених у законопроекті. Свої пропозиції (до речі, схвалені Верховною Радою Криму) не раз уже подавали до Києва. Однак розуміння не знаходили. Як кажуть, ні відповіді ні привіту. Нам особливо важливо, щоб було враховано інтереси всіх депортованих німців, а не тільки вивезених з України.

Отже, те, про що так довго мріяли, здійснилося. Настав час відновлення історичної справедливості, чому безмірно раді. Крим входить в правове поле Російської Федерації. І в перехідний період варто бути особливо терплячими та уважними, спокійно ставитися до всіх нововведень.

«Крымские известия» №77 від 25 квітня 2014 р.