Володимир Константинов: Кримчани не бажають бачити старих керівників — крокує оновлення

Перехідний період у Криму відбувається стрімкими темпами і вже наблизився до символічної дати у 100 днів. За цей короткий строк Республіка пройшла великий шлях, але це лише початок. Історичний крок, що не має аналогів у світовій історії, поставив перед керівниками Криму багато завдань, запитань і проблем, які ще треба вирішити. В інтерв'ю Кримінформу Голова Державної Ради Республіки Крим Володимир Константинов розповів про проблематику нинішнього моменту у переддень своєрідного ювілею і перспективи нового суб'єкта РФ у частині заявленого оновлення всіх керуючих структур.

Раніше День Росії в Криму ми відзначали негласно, без перших осіб і народних гулянь. Після тримісячного перебування у складі РФ республіка відзначила День Росії як державне свято. Що Ви відносите до суттєвих досягнень і провалів кримської влади за цей період?

Моє особисте ставлення до Дня Росії, коли він святкувався без нас, особливо за останні років п'ять, — загострене почуття того, що в тебе щось вкрали, і щось проходить поруч, доторкнутися неможливо, а це тебе особисто стосується. Має бути наше свято, а воно не наше, і ми — як зрадники Росії. І в Україні ми начебто свої, але й не свої. Такі заплутані почуття. Думаю, що схожі відчуття були в кожного кримчанина.

Зараз це свято відбулося вперше. І люди це відчули — ось воно, рідне свято, воно повернулося, і справедливість перемогла.

Щодо провалів і досягнень я не скажу, що є якісь конкретні провали. Ми діємо в межах тих можливостей, які нам відвела доля. Наших персональних помилок ще нема. Є ситуації, де ми не знаємо, хто б і як зробив. Американці так би не зробили, європейці теж, і наш сьогоднішній досвід унікальний. Об'єктивно, як людина з бізнесу, оцінюю дуже багато речей швидкими та ефективними. Деякі проблеми виникли, і ми їх навіть не передбачали, вони об'єктивно важкі. Наприклад, вода. Все прекрасно, усі хочуть вирішити, але швидко це не вийде. Це питання програмове, великих інвестицій, але рано чи пізно воно вирішиться. Ми ж обрали цей шлях. Даємо ладу нашому господарству, маємо прибрати всі іржаві труби, колосальні втрати води, які були і їх ніхто не рахував, просто вважали нормою. Сьогодні із цим миритися вже не можна. Потрібно боротися за кожну краплю води, яка для Криму повинна стати цінністю, якою вона де-факто є. І це не тільки інфраструктурна, а й психологічна перебудова.

Ситуація перехідного періоду така, що багато серйозних і складних питань можуть вирішитися вже завтра. Проблема, наприклад, з Північно-Кримським каналом, звідки воду зараз скидають у море, вже негативно позначається на руслі. Зараз уздовж Дніпра розпочалося підтоплення територій. Люди розповідають, що вже риба у дворі плаває. Я сподіваюся на швидке вирішення цього питання, щоб зняти гострість проблеми водоспоживання. Але це не знімає стратегічних завдань, і ми наполягатимемо на прийнятті і фінансуванні програми на найближчі три роки із самозабезпечення Криму водою, і розрахунки це підтверджують.

Другою за проблемністю стала фінансова сфера, чи не так?

Так, те ж можна сказати про банківську сферу. Але за три місяці ми її організували. Велику допомогу надав федеральний центр, хоча був дуже гострий період. Зараз ця проблема розпорошується, і зрозуміло, що ще два-три місяці — і ми вийдемо на нормальну роботу банків. Хоча сама банківська сфера складніша, і процес підйому до середнього російського рівня буде набагато довшим.

Інше дуже складне питання раптом виникло – ліквідні підприємства опинилися на межі зупинки. До цього ми були не готові. Виробники алкогольної продукції, наші основні платники податків, не дають надходжень. Ми вже і кредитами допомагаємо, хоча це не просто. Починаємо розбиратися, вже третю нараду провели, але вони не справляються із переналагодженням на роботу в РФ. Проблема виникла з акцизною маркою, постачаннями спирту, одержанням російської ліцензії та оформленням нових розрахункових рахунків. Це низка проблем, про існування яких раніше ніхто не здогадувався. Найбільші запустилися, і поки вони бачать свою роботу стабільною на три тижні, хоча стояли два місяці. Може все закінчитися тим, що рано чи пізно тут з'явиться філія російського виробника, а кримчани залишаться без роботи – це неправильно. Треба, щоб свої працювали, і в людей не було відчуття втрат від "Кримської весни". Важливо, щоб кожна людина, сидячи на кухні, не сказала: "Так, ми повернулися до Росії, але при цьому втратили все". Зараз поки ніхто не говорить про надбання, потрібно, щоб втрат не було там, де можна їх уникнути.

Сьогодні серйозні проблеми у заводів "Затока", "Море", які не одержують замовлень через санкції. Або завод "Титан" — якщо він зупиниться, то Армянськ стане містом-примарою. За їх роботу сьогодні ведеться боротьба. Дуже активно працює федеральний центр, куратори усвідомлюють загрозу. Ми самі на рівні Криму цю проблему не вирішимо. Заводи треба приєднувати до якихось холдингів, швидко знаходити спільне управління. Головне — це заробітна плата, щоб у людей вона була, поки заводи організуються, розпочнуть постачати продукцію.

Ми не говоримо про те, що вже організувалося. За нашим даними, на кінець липня всі заяви на одержання російських паспортів буде прийнято, і до кінця серпня перший потік буде закрито. Далі вже питання з одержанням громадянства тими, хто не зміг подати документи раніше, або їх недостатньо. Тут, я вважаю, ми йдемо з випередженням.

І після референдуму на перехідний період ми вибори не планували. А зараз поспішаємо з виборами і теж йдемо з випередженням, щоб з голови зникли всі українські назви. Взагалі все погане українське треба змити. Скинули луску, і тепер залишки треба змити, щоб у людей не було двоякості мислення. І ця перебудова людей відбувається дуже швидко. Мені здавалося, якщо ти народився в одній країні, зростав у ній, і раптом опинився в іншій, то це непросто, особливо для молоді. Для нас — нормально, ми додому повернулися. Виявилося, що для молоді також. За рейтингами українські телепрограми вже майже ніхто не дивиться. А ще три місяці тому вони були на 80% популярніше за російські. Тепер навпаки.

За цей час Ви провели чимало зустрічей із Президентом Росії Володимиром Путіним. Ми прекрасно знайомі з його публічною риторикою. Але цікаві Ваші враження: наскільки сильно відчувається його підтримка кримчан і як довго вона триватиме?
Для мене особисто Путін як політик – це відкриття. Я знав багатьох президентів, і точно можу сказати, що та картинка в телевізорі – це політичний образ, переданий людям. Це в політиці нормально. А сама людина являє собою щось інше. Я добре знаю Януковича, Кучму, був знайомий з Ющенком. Путін кардинально відрізняється нестандартністю для нинішньої епохи. Для російського світу він – знахідка, відкриття, навіть подія. Лідер з таким світоглядом, у якого на першому місці стоїть держава, і це його щира позиція. А так він жива людина, як і всі ми.

Українська політика відстає тим, що в ній немає щирості. Жодного відкритого політика немає. Я їх усіх знаю, і всі приходять за одним – за грошима. Слухати їх слова даремно, це абревіатура "як украсти і що для цього потрібно зробити", а привселюдно вони начебто за народ. І цією брехливістю вже пронизано все до нудоти. Зрозуміло, що в кожного є частка цинізму, але Україна скотилася до такого рівня, що просто неможливо.

Путін – щирий. Він переживав за ставлення кримчан. Мене хвилювало на зустрічі з ним, щоб Росія нас не покинула, і не вийшло так, що я відповідаю за весь Крим, а Росія скаже "добре, але ми подумаємо". Вже ж один раз так було. Але президент був переконаний у правильності рішення. Його хвилювало інше – наскільки кримчани реально хочуть до Росії, чи потрібно це їм .

Наближається така символічна дата – 100 днів від дня проведення референдуму. Це буде 24 червня. Чи з'явилася у вас своя символічна дата або цифра за цей період?

Є, вона не символічна, але слушна – за три місяці ми прийняли законів і постанов рівно стільки, скільки за весь минулий рік. Понад 300 документів. Працюємо інтенсивніше в чотири рази, якщо говорити про кількість. А якщо про якість рішень, про їх структуру і значущість, то результат потрібно множити на сотні. Чого варте прийняття Конституції або закону про Держраду. Раніше були прості постанови, малозначущі, крім затвердження бюджету або внесення до нього змін. Багато було постанов, які не мали серйозного змістового навантаження. Зараз їх якість виросла в десятки разів. Ця робота нас усіх вимотала, все по-новому, відбувається інтенсивна підготовка документів. Але апарат як організував всю нормативну роботу з початком "Кримської весни" без запинки, так і зараз справляється.

Наскільки зараз нормативна база Криму вже адаптована до Російської Федерації?
До повної адаптації ще дуже далеко. Нам потрібно прийняти біля 100 першочергових законів, а ми ще не прийняли і третини. Поки вийшли на такий норматив – приймаємо по 7 повноцінних законів на місяць. Це пристойний показник.

Зараз кримчан непокоїть доля жителів Південного Сходу України. Ще до референдуму довелось прочитати цікаву думку Анатолія Вассермана, що Крим не повинен був возз'єднуватися з Росією самостійно, без Південного Сходу. Чи був шанс у Криму трохи зачекати розвинення ситуації і піти всім разом?

Ні, абсолютно. У Криму своя чітко виражена природа, і вона не змішується з Південним Сходом, як би цього не хотілося, навіть у межах російського світу. В Україні тимчасово домінує нацистська ідеологія. Як це вийшло, інше питання. Але сьогодні вони прийшли до влади і домінують, навіть якщо не сидять на посадах, а підпирають пістолетами та автоматами. Україна важко хворіє, їй потрібен певний період для одужання. Якщо на півкроки відійдуть Америка і Європа, то і країни не стане взагалі. А там поки не з'явиться новий Богдан Хмельницький, який акумулює всі нещастя народу, спричинені спробами пошуку європейської мрії. Людям вбили в голову — ми йдемо до Європи. Біда та злочин центральних політиків в тому, що вони це приживили. У свій час більшовики заразили усіх комунізмом: ніхто цього комунізму за 70 років навіть близько не побачив, але вся країна йшла бадьоро цим шляхом. Зараз Україна зібралася йти до Європи. Ніхто не розуміє, що це, ніхто не знає, для чого. Вважають, що приїдуть швейцарські юристи, німецькі поліцейські та американські дорожні робітники. А самим взяти і попрацювати — це не те. Київ весь заражений такою маячнею. Розмовляти з кимось даремно. Ті, хто розумніші і з грошима, вже роз'їхалися хто куди. Реального бізнесу вже немає. Залишився той, кому їхати нікуди або це неможливо.

У Раді міністрів Криму відбулися перші відставки, і звільнення першого віце-прем'єра Темиргалієва в пресі пов'язували як з невдоволенням його роботою в Москві, так і в Держраді. Наскільки зараз синхронно працює Держрада і Рада міністрів, чи немає розбіжностей?

Тут варто розуміти природу ситуації, хто такий Аксьонов і хто такий Константинов. Якщо це зрозуміти, дуже легко розібратися в їх діях. Ми з ним приречені бути разом, нас доля поєднала, хотіли ми цього чи ні. На нас лежить "Кримська весна", і ми її заручники. Якщо він відійде вбік — загине, так само і я, якщо відійду. І він це розуміє, і я. І це розуміють усі — ми це зробили, і така наша доля — пройти цей історичний шлях. Яким він буде, ми не знаємо. Живемо і сподіваємося, що він буде достатнім. Мені психологічно буде комфортно, якщо завершиться перехідний період. Абсолютно щиро стверджую, що мені є чим займатися, і це крісло завжди трохи обтяжувало, зв'язувало. Але зараз усі розуміють, що люди на нас дивляться, і ми не можемо просто піти на пенсію писати мемуари. Нині не слушна ситуація. Треба надавати допомогу, тому що в іншого це може не вийти. І в цьому ми з Аксьоновим пов'язані, це зобов'язує нас координувати свої дії один з одним. Коли ми обирали прем'єра, я не прагнув до цієї посади і запропонував Аксьонова. Він погодився, і я йому за це вдячний, інакше нічого б не вийшло. Зараз адаптуємо один до одного команди.

А щодо Темиргалієва та всього іншого, то ось тут ми з Сергієм /Аксьоновим/ легко керуємо процесами, все координуємо. А всі домисли в інтернеті – це слова людей, які зовсім не знають, що відбувається, вони недостатньо інформовані. Між нами ніяких проблем ніколи не буде. Це виключено. Але існує інша проблема – проблема ефективності роботи. Вона є і в Держраді, і в Раді міністрів. І вибори до Держради тому і потрібні, щоб оновити склад, створити нову команду. Я вдячний всім тим, хто працював і голосував за доленосні рішення, але слід здійснити перезавантаження. Так само і в Раді міністрів. Там перехідний період складніший, тому що багато міністрів цього не розуміють. Одна справа бути міністром, коли економіка налагоджена. Наприклад, міністр промисловості. Які він питання тут вирішував, хіба від нього залежали підприємства? Вони працювали самостійно, самі планували, самі купували, самі збували. А міністерство вело статистику і тільки оперувало цифрами. Сьогодні потрібно все організувати, у цьому вся складність. Тому всі кадрові проблеми пов'язані з тим, що люди не зрозуміли, куди вони потрапили. Їм здається, що все так, як було раніше, і хтось за них все вирішить. А цього "хтось" не існує, і проблеми не вирішуються завдяки тому, що людина сидить і чекає, що вони самі розпорошаться. Коли все вже налагоджено і ринок сформувався, набагато легше працювати. Тому кадрові перестановки відбуваються зараз і надалі будуть. І до цього слід нормально ставитися.

Крім того, відбувається повне перезавантаження влади. Ми звірили настрої людей — всі категорично проти діючих керівників. І це для нас новина. Ми навіть не уявляли, що таке ставлення у кримчан до керівних осіб. І це виявилося в 90% випадків. Люди просто не хочуть на місцях, у районах, містах бачити своїх нинішніх керівників. У кожного є свої грішки, білих і пухнастих немає, але раніше їм пробачали, по декілька разів обирали, а тепер не хочуть навіть до виборів дотерпіти. Очікування нового — це риса кримчанина сьогодні.

А як бути з депутатами? Список "Єдиної Росії" набагато відрізнятиметься від списку Партії регіонів?

Так, це проблема. Усі бажають нових облич, але виникає питання — де їх узяти? Привезти з Москви? Ми все-таки хочемо бачити кримські портрети. Проте, будемо оновлюватися більш ніж на 50%. Я вважаю, що це нормальне партійне оновлення. Це якщо говорити про списки "Єдиної Росії" тільки до Держради. А якщо говорити про міста, то тут рівень оновлення понад 60%. У Держраді планка нижче, тому що депутати цього скликання знайшли в собі мужність, ризикували всім, що є. Адже могло піти по-різному, а всі знали, хто і за що голосував. Тому тут у нас певні зобов'язання перед тими, хто хоче працювати і заслужив це. Ми не можемо їх викинути і сказати, що ви свою справу зробили. У цілому, в нас у списках буде біля трьох тисяч, і ви самі побачите, яким буде оновлення для процвітання нового Криму.