Глава фракції "Союз" у кримському парламенті Світлана Савченко: "60-річчя перебування Криму в складі України ― це не святкова дата

Виступаючи на пленарному засіданні сесії Верховної Ради АРК 19 лютого щодо питання про вдосконалення конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим і розширення повноважень автономії, глава фракції "Союз" у кримському парламенті Світлана Савченко зазначила:

"Крим у 1991 році став заручником катастрофи розвалу СРСР. Результати референдуму 20 січня й 17 березня 1991 року залишилися нереалізованими. За всі ці роки права й повноваження автономії обмежувалися та ігнорувалися. Як же стало можливо, що один з унікальних, багатих і благополучних регіонів опинився на периферії нормального життя? Чому колись процвітаюча союзна республіка Україна, яка мала чи не найкращі стартові можливості для запливу в незалежність, опинилася на межі деградації?

На мою думку, проблема полягає в наступному. У сам фундамент української державності було закладено порочний принцип. Ідея будівництва свого, відособленого будинку базувалася не на творенні, а на запереченні органічних частин цієї будови ― частини історії, частини культури й частини власного народу. Замість того, щоб об’єднати суспільство, яке ніколи не було органічним цілим ні в історичному, ні в політичному, ні в культурному плані, замість того, щоб зрівняти в правах і гідності кожного члена суспільства, кожну етнічну й конфесійну групу ― здійснювався курс на розділення. У конфесійному плані заохочувався курс на розкол, а геополітичний вектор будувався на дистанціюванні від Росії.

Сьогодні, коли прозвучала фраза про те, що влада відповідальна за нинішні події, слід підкреслити, що нерівноправність і поділ будувалися 23 роки. Не вчора з’явилася вулиця імені батальйону Нахтігаль СС у Львові.

Сьогодні, коли маски зірвані, коли тиск ззовні безпрецедентний і зрадництво всередині очевидне, перед нами постає цілком реальне запитання: як забезпечити нормальні умови життя для кримчан? Є речі, які здаються настільки очевидними, що навіть дивно про них говорити. Проте, що таке автономія? Це особливий статус території або організації в державі, який передбачає більш-менш ширші можливості для самостійного вирішення своїх внутрішніх проблем. Поза межами прав або повноважень держави чи організації, до складу якої входить ця самоврядна одиниця. Автономія може здійснюватися у формі самоврядування на рівні державному або адміністративному.

У чому основна мета існування Автономної Республіки Крим? Головна мета ― це реалізація потенціалу Криму: людського, природного, історичного. Це — досягнення гідного рівня життя кримчан у всіх сенсах: духовному, матеріальному, культурному, соціальному, фізичному. Саме дотримання довгострокових інтересів соціально-економічного розвитку Криму вимагає здійснення економічної самостійності, що означає право кримчан на користування, володіння й розпорядження всіма ресурсами півострова і його потенціалом.

Криму потрібне не декларативне, а реальне право на встановлення податків і зборів, на використання доходів від господарської діяльності за власним розсудом й нормативним регулюванням, право на самостійне визначення форм, методів і напрямів здійснення освітньої, культурної і мовної політики. Автономний статус ― це можливість для усіх кримчан в унітарній Україні зберегти свої культурні, історичні, етнічні і мовні особливості.

Першим кроком у зміні підходів до повноважень автономії може стати дотримання ієрархії законів, коли буде визначено примат конституційних норм ― норм Конституції України й Конституції Автономної Республіки Крим у законодавстві України. Ненормально, що сьогодні Бюджетний кодекс ставлять вище за норми Конституції Криму. І ненормально, що Автономна Республіка Крим не має свого представництва в органах державної влади України.

Абсолютно нормально й демократично проведення в республіці широкого обговорення, плебісциту щодо питання розширення повноважень автономії. Оскільки найважливіше з парламентських завдань ― не нав’язування суспільству тих або інших поглядів, а відображення у нормотворчій діяльності інтересів усіх його верств населення.

Крим дійсно унікальний і потребує дбайливого ставлення до своїх багатств. Але не можна підмінювати любов до батьківщини лише інтересом до її ресурсів.

Завдання політиків, політичних організацій, якщо вони всерйоз стурбовані благом суспільства, ― запропонувати систему об’єднавчих ідей. Історично виважена ідеологія спільності наших народів, пов’язаних однією долею, має бути зведена у межі державної. Не народ повинен існувати для держави, а держава для народу. Отже, політика держави ― це не шанс для еліт вислужитися перед багатовекторними партнерами, а інструмент для народного процвітання. Тільки об’єднання суспільства, спільні зусилля релігійних конфесій, державної влади, відповідальних громадських організацій дадуть можливість самому суспільству зміцнитися й розвиватися, а людині ― будувати життя".