Звернення Красноперекопського міського голови до кримчан

Шановні кримчани, жителі Красноперекопська!

Сьогодні ми на порозі переломного етапу в нашій історії, нашій з вами долі. Перед кожним з нас відчинено двері в Росію.

Живучи разом з вами, знаючи настрої й пристрасті красноперекопців, я упевнений у нашому спільному виборі. І суть тут не тільки в тому, що Кримська земля поверне собі статус російської, котрого вона була позбавлена в 1954 році. Хоча й у цьому вже є історична справедливість. Більш важливо, напевно, інше. Майже всі роки незалежності України ми жили в умовах відносної стабільності й захищеності. За всі ці роки вкрай рідкими були прояви міжнаціональної агресії або будь-якого радикалізму. Всі ці роки ми свято вірили в інститути держави, справедливо вважали, що вони в змозі захистити наше життя і життя наших дітей. Ми твердо вірили в те, що ніхто не посміє порушити встановлений конституційний лад з використанням грубої сили і нахабно нехтувати волевиявленням мільйонів жителів України, у тому числі й абсолютній більшості красноперекопців і кримчан.

На жаль, події останніх місяців перевернули всі наші уявлення про мирне життя. Сьогодні жителі Криму не можуть почувати себе в безпеці на своїй рідній землі. І як не сумно, загроза насувається зсередини України і безпосередньо від її жителів. Ми чуємо від однієї частини українців "благословення" кримчан на мирне життя із правом на рідну мову, а від іншої — прямі погрози розправ і насильства через національну або політичну різницю. Неможливо сприйняти те, що саме цих екстремістів частина жителів України називає "героями України". Як і неможливо сприйняти те, що у якихось людей "у касках і кросівках" з'явилося неписане право безкарно вилучати зброю, грабувати магазини, що належать представникам "інших" партій, розбивати й палити нами всіма створене, захоплювати державні будинки, принижувати й знущатися з людей, без суду проникати у будинки і квартири громадян, загрожувати життю людей вогнепальною зброєю.

Нам усього цього не потрібно. Ми не хочемо із цим жити й звикати до цього. Ми як і раніше хочемо миру й стабільності. Нам потрібен захист наших родин від сваволі, від всіх тих неподобств, які безкарно чиняться зараз за мовчазної згоди або безсилля инішньої української "влади".

На щастя, у кримчан може й повинен бути свій шлях. І ми, безумовно, зробимо свій вибір. Для більшості красноперекопців Росія — не тільки країна, у якій народилися вони самі або їхні батьки. Це щось більше, якась спільна натхненність, що поєднує в один народ всі національності, всіх жителів не тільки Криму й Росії, а й України, інших країн СНД, та й не тільки.

Ми всі розуміємо, що перехід Криму в Росію принесе нашій землі блага. Надто велика різниця між Україною й Росією як у рівні добробуту, так і в загальному розвитку економіки, законотворчого процесу. Практично втроє вище зарплати бюджетників, майже у два рази вищі пенсії й середня зарплата, зовсім інший рівень якості медичної допомоги — чи не прямі це докази? Але для всіх нас найголовніше є прагнення до справжнього захисту, до миру й стабільності, що може забезпечити в Криму Російська держава.

Переконаний — це наш вибір!

Я закликаю всіх вас взяти участь у голосуванні на референдумі 16 березня 2014 року й визначити майбутнє Криму й кожного з нас.

Красноперекопський міський голова                                       Т.Л. Филипчук