Григорій Іоффе: "Не можна ставитися до Криму, як до падчерки"

Хто відповість за майбутнє України? Виявилося, що країну з двадцятитрьохрічним стажем може похитнути один рух руки й неважливо, що стискає долонь: гумову палку або "коктейль Молотова".

Політичну кризу можна порівняти зі штормом, який відправив на дно не один корабель. Поки одні ховаються у трюмах, а інші, мов пацюки, біжать із палуби, Крим обрав безкомпромісну тактику й засудив будь-які спроби державного перевороту.

У ексклюзивному інтерв’ю Кримському інформаційному агентству заступник Голови Верховної Ради АРК Григорій Іоффе розповів, чому націоналісти бояться Криму, хто задумав перетворити республіку на пересічну область, яких повноважень буде домагатися автономія і на що піде кримська влада, якщо до керування країною прийдуть опозиціонери.

— У Криму заговорили про загрозу автономії. Звідки кримським республіканцям чекати удару?

— Справжня загроза зовсім поруч. У стан опозиціонерів, які сьогодні рвуться до влади, проникла партія "Свобода". У її програмних документах є така простенька теза про Всеукраїнський референдум щодо автономного статусу Криму. Таким чином, виношуються плани звести положення автономії до пересічної області, нехтуючи думкою кримчан, висловленою на референдумі у 1991 році.

— Те, що говориться про це не потай, а відкрито, ― перший тривожний дзвінок. Радикалам закон не писаний. В 11 західних областях країни вже захоплено адміністративні будинки, створено паралельні органи влади, бойкотуються закони. І це ні в кого не викликає жодної реакції ― беззаконня стає звичною складовою нашого буття, а держава тим часом буквально тріщить по швах. Але тільки-но хтось вдається до цілком законних спроб захиститися від агресивної майданної експансії, він відразу оголошується "ворогом народу". Нічого не нагадує? Разом із руйнуванням пам’ятників і таким іншим ― усе це типовий більшовизм. Нічого нового галицькі хлопці так і не вигадали...

— Де для автономії знайти запобіжники і як уберегтися від руйнівних процесів?

— Опозиція виступила з ініціативою чи то повернутися до колишньої редакції Конституції України, чи то створити нову. Тому логічно, що у кримчан виникло питання про створення спеціальної робочої групи з розширення повноважень автономії шляхом внесення змін до Конституції АРК і закріплення їх у Конституції країни. Інакше, боронь Боже, ми прокинемося вже в іншому Криму ― безправному й вихолощеному.

Перше, що лежить на поверхні, — проблема відносин автономії із центром. Вони вже тривалий час не відповідають ні європейським, ні взагалі цивілізованим стандартам. Ми будемо порушувати питання про надання кримському парламенту права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.

У багатьох країнах світу автономії самі ухвалюють закони. Ми цього не вимагаємо. Але не можна залишатися статистами у політичному житті країни. Республіка має право на врахування її думки у загальнодержавних пошуках нових шляхів державного ладу.

Центр законодавчих ініціатив при Верховній Раді АРК розробив близько 60 життєво важливих законопроектів, але жоден із них нардепи не розглянули. Їм не до кримських проблем, вирішити б нагальні.

— Паралелізм влади. У Криму створена ціла структура підрозділів центральних органів влади, які нам не підпорядковуються і не знають проблем автономії. Чому ми повинні це терпіти? Нам вистачить нашого уряду й нашої виконавчої структури. Про такий паралелізм негативно відгукувався й Віктор Янукович, але "боги", які сидять на київських хмарах, так і намагаються послати до Криму свого "наглядаючого". Нічогенька автономність! Я побував у більшості європейських автономій і ніде такого не зустрічав.

Нам необхідно переглядати й питання, пов’язані з економікою та податковою політикою. Крим має право на преференції і економічні експерименти. Ми вимагаємо цілком адекватних речей, про жодні політичні повноваження, що так лякає наших західноукраїнських "друзів", не йдеться.

— Складається враження, що ніхто не зацікавлений у сильному Криму?

— Ми абсолютно переконані, що економічно розвинена Кримська автономія стане благом для всієї України. Зараз нас люблять тільки тому, що сюди можна приїхати, урвати шматок землі, побудувати палац, прохолоджуватися у відомчих здравницях і не платити податки. Ось що сьогодні вабить.

Але хочемо всім нагадати, що ми ― конституційна автономія, створена завдяки волевиявленню кримчан. Тому ми маємо право розраховувати на те, щоб з єдиною автономією в унітарній державі рахувалися. Нам потрібні гарантії того, що наш автономний статус у результаті всіляких переворотів на Олімпі центральної влади не розтане від гарячої "любові" всякого роду кримоненависників і просто банальних заздрісників. Ми не хочемо, щоб одного дня нас оженили без нас. У чому тут сепаратизм? І чому не бояться тих, хто саме розділяє (сепарує) країну своїми незаконними рішеннями про створення паралельних структур влади?

— Чому українські націоналісти так бояться міфічного "кримського сепаратизму"?

— Просто вони пам’ятають, що 60 років тому Крим у буквальному сенсі подарували Україні, вилучивши його із Росії. І пам’ять про цей неоднозначний поворот кримської історії живе у суспільстві. Але замість того, щоб кримчани могли вважати цей час кращим у своїй історії, різномасті націоналісти сьогодні до нас ставляться, як до падчерки, як до нелюбої незаконнонародженої дитини. А ми якраз закононароджені, бо свою автономію вистраждали, отримали найдемократичнішим способом. Нам ніхто нічого не дарував! Національно стурбовані добродії, ставтеся до Криму з любов’ю, і Крим до вас, може, і повернеться. Ви ж робите все, щоб Крим відвертався від України, а потім нас же у цьому обвинувачуєте.

— На мій превеликій жаль, поки є тільки негативні очікування. Запис телефонної розмови заступника Державного секретаря США Вікторії Нуланд із американським послом в Україні Джеффрі Пайєттом, що набув розголосу, трохи підійняв завісу закулісної гри. Рожеві окуляри знято. Тепер заперечувати американське втручання у внутрішні справи України може тільки абсолютно нерозсудлива особа. І в цьому вся біда. Згадайте, американське втручання ще ніколи й ні для кого не закінчувалося добре. Американці звикли нести демократію зі зброєю в руках, використовуючи тактику випаленої землі. Корея, В’єтнам, Югославія, Афганістан, Ірак, Лівія, Туніс, Сирія, Ізраїль... Список можна продовжувати й далі, але весь жах у тому, що наприкінці нього ― Україна.

— Лякає велика загроза територіальній цілісності країни. Сьогодні йде вульгарне загострення протиріч ментального, культурологічного, релігійного, історичного характеру. Зовнішні сили зробили ставку на те, щоб посіяти ворожнечу й неприязнь серед українського народу.

Треба ж було додуматися у центрі Києва, який пережив фашистську окупацію і Бабій Яр, захопити будинок міськдержадміністрації і повісити на нього портрет Бандери. Не беруся обговорювати цю особистість і її роль в історії, але абсолютно точно переконаний, що столиця, як і вся країна, поділена на тих, хто вважає його злочинцем, і тих, для кого він герой. Так навіщо загострювати ці протиріччя? А я відповім. Робиться це навмисно, щоб ветерани війни отримали інфаркти, зневірилися у владі й справедливості. Усе це зайвий раз свідчить про те, що з цього конфлікту країна вийде з величезними втратами, якщо ще залишиться країною.

— Федералізація ― це порятунок чи крах для країни?

— Поїзд уже пішов. Федералізація ― це інструмент для високорозвинених країн. У нашому випадку, коли все загострено, коли рана загноїлася, вже нічого не вийде. Це потрібно було робити у 2004 році, коли демонізували відомі збори у Сєвєродонецьку.

Доки панує безладдя, нас не врятує ні федералізація, ні нові вибори. У країні, яка роздирається конфліктами протиріч за відсутності громадського консенсусу, ніхто не змириться з поразкою на виборах і не визнає їхніх результатів.

— Якщо опозиціонери все-таки доможуться свого й будуть керувати країною, що робитиме кримська влада?

— Залежно від того, як прийдуть до влади. Скажу відразу без усяких застережень ― Крим не визнає жодних незаконних рішень і результатів незаконних позачергових виборів, яких так прагнуть опозиціонери. Усе має відбуватися виключно у правовому руслі. Якщо ставиться за мету провести позачергові вибори, щоб прийти до влади через ультиматуми й вимагання, що не має нічого спільного з законом, то не тільки Крим, але й багато регіонів Південного Сходу цьому не підкоряться. Нехай ті, хто все це затіває, знають, що нічого незаконного у країні ми не підтримаємо.

— Тоді відбудеться спроба розпустити парламент автономії?

— У Криму стабільна політична ситуація. Навіть спробувавши грубо, з використанням сили розпустити парламент (хоча я цього навіть не уявляю!), на нових виборах розклад особливо не зміниться. Крим ніколи не стане оплотом націоналістів і нинішніх опозиціонерів. Ми завжди залишимося міцним горішком...

Віктор Лященко