Виступ Голови Держради Республіки Крим Володимира Константинова на позачерговому пленарному засіданні по затвердженню Конституції Республіки Крим 11 квітня 2014 року

Сьогодні ми маємо виконати відповідальну й дуже почесну місію — прийняти Основний Закон нашої Республіки.

Цей урочистий акт повинен завершити етап новітньої кримської історії, до якого ми з вами зробили крок 27 лютого. З того пам'ятного моменту пройшло всього 43 дні, але скільки подій вони в себе ввібрали!

За цей короткий час ми пройшли шлях від безправної автономії в складі унітарної України (я б сказав — безправної серед безправних українських регіонів) до республіки — суб'єкта Російської Федерації — рівного серед рівних.

Саме таким державним утворенням ми остаточно станемо після прийняття нашої Конституції.

У ці дні ми неодноразово ставали очевидцями й безпосередніми учасниками воістину історичних подій, до яких було прикуто увагу всього світу.

У їхньому плині Крим зміг переконатися в тому, хто його справжні друзі, а хто — непримиренні недруги. Життя показало, хто склав іспит на звання справжнього кримчанина, а хто виявився в Криму випадковим постояльцем і в ході цих подій назавжди порвав зв'язок з нашим півостровом.

Депутати кримського парламенту в складний політичний момент, коли нічого ще не було ясно й остаточно визначено, взяли на себе сміливість розірвати відносини з нелегітимною київською владою.

Потім, крок за кроком, ми вели кримчан до здійснення їхньої мрії — повернення додому, до складу Росії.

Роль нашого парламенту в цьому історичному дійстві величезна.

Сформований нами уряд вільного Криму діяв злагоджено з Верховною Радою. Не будемо забувати також, що і прем'єр Сергій Аксьонов, і його заступники були саме з депутатського середовища.

Ми пройшли цей славний шлях разом з нашим народом, ні в чому йому не зрадили, чітко відповідно до мрій і бажань наших виборців рішуче відстоювали їхні інтереси. Я не сумніваюся, що й надалі ми будемо діяти, спираючись винятково на волю людей.

Наше повернення в Росію — закономірний фінал історії, що розпочалася 60 років тому із кричущої несправедливості, коли наш півострів разом з усіма його жителями, всупереч їхньому бажанню, передали в дарунок Україні.

Нас це призвело до 23 років існування у відриві від нашої Батьківщини, яка колись називалася СРСР, а тепер знову, як і сторіччя тому, називається Росією.

Але ми зуміли повернутися. І сьогодні ми остаточно перегортаємо цю сторінку нашої історії, а точніше — починаємо писати нову. І першим її рядком буде Основний Закон нашої Республіки — суб'єкта Російської Федерації.

Ми вдячні всім, хто підтримував нас у боротьбі за свободу, за історичну справедливість, за право самим визначати свою долю.

Без всебічної допомоги Росії ми не змогли б досягти успіху так стрімко й з такими мінімальними втратами. У критичний момент Батьківщина прийшла нам на допомогу, взяла під своє крило. І це зробило нас непереможними!

Також ми висловлюємо щиру подяку всім тим одинадцяти державам, які під час розгляду питання про Крим у Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй підтримали наш референдум 16 березня.

Не забудемо також, що своїм проривом до свободи, до здійснення кримської мрії ми зобов'язані й нашим братам за духом і кров'ю, які залишилися в Україні.

Насамперед, це стосується наших однодумців і соратників з регіонів південного сходу, які нині виборюють своє право на свободу. Наш успіх — це і їхня перемога. Наш шлях — це орієнтир і для них.

Ми повинні надати будь-яку доступну нам допомогу всім тим, хто веде зараз нерівну боротьбу з київською хунтою.

Ми повернулися додому, але ми не покинули своїх українських співвітчизників. І вони завжди можуть розраховувати на нашу підтримку.

Не будемо забувати й того факту, що зроблене нами — унікальне. Адже ми відстояли право перебувати у складі Росії в багаторічній боротьбі, вистраждали його. Більш того, наше повернення у Росію викликало підйом патріотизму й дало імпульс до відновлення всій величезній країні.

Така місія почесна, але вона ж і накладає на нас додаткову відповідальність: за подіями в Криму уважно стежать, з нас готові брати приклад. А значить нам треба відповідати тій історичній ролі, що взяла на себе Республіка Крим.

Колеги, сьогодні ми з вами завершуємо конституційний процес. Він вийшов блискавичним. Втім, усе, що ми робимо останні півтора місяця, відбувається стрімко. Це вже стає своєрідним кримським стилем.

Звичайно, в інших обставинах проект Конституції слід було б не поспішаючи обговорювати в експертному співтоваристві, виносити на суд широкої громадськості.

Але життя диктує нам гранично стислі строки: без Основного Закону ми не є повноцінним суб'єктом федерації, а попередня Конституція, зі зрозумілих причин, себе зжила.

Без Конституції ми не маємо можливості рухатися далі в побудові своєї Республіки: у формуванні нормативно-правового фундаменту, створенні необхідних для її повноцінного функціонування інститутів.

Невідкладність усього цього змушує нас поспішати. Але це зовсім не означає, що ми підійшли до справи прийняття Основного Закону Республіки з недостатньою старанністю.

Створена нами Конституційна комісія фактично поєднала у собі професійну й громадську експертизи. Всі запрошені до роботи в комісії фахівці одержали можливість внести свої пропозиції, висловити свої зауваження щодо тексту. Той його варіант, що пропонується вам сьогодні, поєднує цю роботу.

Що стосується моєї оцінки, я вважаю, що перед нами документ, який відкриває абсолютно нові перспективи розвитку кримської державності.

Зовсім недавно ми завзято й безрезультатно домагалися для себе права законодавчої ініціативи, хотіли бути почутими в Києві, прагнули дотримання державних гарантій мовних і культурних прав кримчан, відновлення прав народів, що зазнали репресій, економічних і фінансових повноважень автономії.

У відповідь нас примушували забути свою рідну мову, відмовитися від своєї культури. Автономію економічно знищували. Її позбавили права власності на землю й природні ресурси на своїй території, джерела доходів. Захмарним бажанням була ситуація, коли виконавча влада республіки була б відповідальна перед законодавчою. Точніше — представницькою, оскільки законодавцями в тій, українській, дійсності ми з вами не були. Точно так, як не мали права навіть натякнути про свою державність. Тепер ми все це й багато чого іншого закріплюємо за собою самі прийняттям нашої Конституції.

Особливо хочу зосередитися на тому, як у запропонованому вам документі прописаний баланс повноважень і характер взаємодії гілок республіканської влади. Знаю, що саме ця частина Основного Закону викликала найбільш жваву дискусію в ході його розроблення. Насамперед, мова йде про введення нового для нас інституту Глави Республіки.

У запропонованому вам варіанті взаємодія гілок кримської влади й розподіл повноважень між ними прописані таким чином, щоб оптимально поєднати дві конституційні традиції: ту, що склалася в Російській Федерації, й ту, яку було вироблено у Криму за роки існування нашої республіки після її відновлення в 1991 році.

Не виключено, що до цього варіанта документа вами, шановні колеги, будуть вноситися суттєві поправки. Це ваше невід'ємне право, яким, я впевнений, ви скористаєтесь з максимальною турботою про Крим і кримчан.

Але переконаний також, що саме сьогодні ми зробимо впевнений крок до побудови нового Криму. До речі, зовсім не обов'язково всі наявні у вас думки й пропозиції поспіхом вносити до того документа, що нами буде прийнятий сьогодні. У нас буде така можливість на шляху розвитку нашої республіки. На нас чекає робота з розроблення цілої низки конституційних законів. Під час їх підготовки і прийняття ми будемо вдосконалювати й нашу Конституцію. Але щоб приступити до роботи над цими законами, ми повинні прийняти сам Основний Закон.

Підкреслюю: ми вже не в складі України. Конституційний процес не завершується сьогоднішнім днем. Він тепер для кримських законодавців здійснюється безупинно. Тому пропоную по можливості не поспішати з поправками. Для них ще буде час і місце, особливо тоді, коли положення Конституції запрацюють, і ми з вами зможемо на практиці переконатися, де й що варто змінити.

Хочу ще раз зауважити: приймаючи Конституцію, ми завершуємо один дуже важливий і насичений етап нашої історії, але одночасно починаємо новий — не менш відповідальний і насичений.

На нас чекає етап активної законотворчості, основне навантаження якого покладене на Державну Раду Республіки Крим.