Звернення Голови Верховної Ради АРК Володимира Константинова до кримчан

Ми з вами опинилися перед доленосним вибором, від якого залежатиме не тільки наша доля, а й доля багатьох наступних поколінь кримчан. Не ми довели ситуацію до такої фази, коли питання про наше перебування в складі України ставиться руба. Але саме нам, кримчанам, доводиться обирати: чи залишатися нам і далі частиною української держави, або повернутися до складу Росії.

Ми довго й завзято домагалися в Києва врахування наших регіональних особливостей: у культурі, економіці, способі життя, ментальності. Але наші пропозиції завсякчас відкидалися, у відповідь на них ми одержували нові й нові спроби диктату із центру: якою мовою вести документацію, працювати засобам масової інформації, озвучувати фільми, кого ушановувати, а про кого краще не згадувати, як нам жити й господарювати на своїй землі.

Проте, навіть в умовах найглибшої кризи, що охопила Україну наприкінці минулого року, ми до останнього діяли в її правовому полі. Точніше — у тому, що від нього залишалося. Однак незабаром з'ясувалося, що жити за законом в українській державі, після його захоплення путчистами, намагаємося тільки ми. Київ відкинув всі наші спроби правового вирішення кримської проблеми. Ми намагалися захистити Крим від поширення на нашу територію хаосу й беззаконня. У відповідь на наші пропозиції київський режим приступив до підготовки провокацій і репресій проти непокірливих кримчан.

Попутно вживалися спроби нас піддобрити, притупити нашу пильність. Завзяті русофоби раптом заговорили в ефірі українських телеканалів найчистішою російською мовою, стали закликати нас до збереження єдності, обіцяти виконати всі наші запити щодо розширення повноважень Криму. Але ми прекрасно усвідомлюємо, що маємо справу з вовками в овечій шкірі.

Крим вичерпав можливості домогтися гідного статусу в складі України. Подальше наше перебування в політичному полі цієї держави загрожує кримчанам не просто приниженнями й дискримінацією за культурним й етнічним принципом, а самим буквальним фізичним знищенням. Саме тому ми дійшли до того рішення, за яке проголосувала переважна більшість депутатів кримського парламенту і яке пропонується підтвердити ВАМ на Всекримському референдумі 16 березня: увійти до складу Росії на правах суб'єкта Російської Федерації. Ми залишаємо за вами остаточний вибір і тому включаємо в референдум також питання про розширення прав кримської автономії в складі України. Але ще раз повторюю: тієї України, у якій ми жили останні 23 роки, ВЖЕ НЕМАЄ, й домовлятися в Києві про спільне життя в рамках однієї держави ВЖЕ НІ З КИМ. У Києві відбувся державний переворот, столицею України і її регіонами розгулюють збройні до зубів банди, які шантажують владу, суди, простих мирних жителів. Країна поринула в хаос і беззаконня.

Шановні кримчани! 60 років тому щодо нас була допущена кричуща несправедливість. Нас, не запитавши згоди, передали зі складу Російської Федерації до складу Української РСР. Тоді це було формальністю. Хто тоді міг собі уявити, що через декілька десятків років саме ця передача відірве нас від нашої Батьківщини, залишить за її межами? Тим більш неймовірною здавалася перспектива, що кримчан будуть змушувати забути своїх героїв, зрадити пам'ять своїх предків, відмовитися від своїх братів за духом і по крові? Що на державному рівні почнуть знущатися з пам'яті полеглих у Великій Вітчизняній війні, а її підсумки будуть намагатися переглянути? Що нас будуть піддавати дискримінації за культурним і мовним принципом?

Ми з вами протягом всіх років свого перебування в складі незалежної української держави чинили опір, як могли, всім зазначеним тенденціям. Саме в ході цього опору нам вдалося відновити автономну республіку й за допомогою її інститутів і правових актів зуміти хоч мінімально захистити свою рідну мову, свою культуру, свій цивілізаційний вибір.

Однак недавній прорив до центральної влади в Києві відвертих русофобів і неонацистів поставив під погрозу повної втрати навіть ці скромні завоювання. Мало того, із середовища тих, хто святкує перемогу «майдану», лунають заклики до фізичного знищення кримчан, оскільки «переробити» їх в українців неможливо. Нас мають намір принизити, обезглавити, придушити нашу волю до опору.

Але Крим повстав. Кримчани зуміли довести, що в нас є почуття власної гідності, готовність жертвувати собою заради наших ідеалів, наших життєвих принципів.

Практично із самого початку цієї боротьби ми завжди відчували плече наших російських братів. Вони готові надава нам всебічну підтримку й надалі.

Дорогі співгромадяни, КРИМЧАНИ! Настав момент, коли ми з вами можемо виправити ту несправедливість, що була допущена 60 років тому, й повернути Крим туди, де йому й належить бути: до складу Держави Російської.

Ми маємо повне право порушувати питання саме так. Це право оплачене кров'ю російських солдатів, які відстоювали бастіони Севастополя, подвигом кримських міст-героїв, кримських партизанів Великої Вітчизняної. Воно є заповітом наших дідів, які 70 років тому звільнили Крим від німецько-фашистських загарбників. Ми, нинішнє покоління кримчан, вистраждали це право збереженням багаторічної відданості Росії, боротьбою за свої культурні права й цінності, за свій цивілізаційний вибір, від якого ми ніколи не відмовлялися й відмовлятися не маємо наміру!

Батьківщина чекає нас. Якщо ми зробимо правильний вибір, нам допоможуть адаптуватися в рідній для нас державі. Уже напрацьовані необхідні для цього програми для учнів, бюджетників, пенсіонерів, які передбачають захист інтересів наших громадян, допоможуть їм уникнути втрат під час цього переходу. Нам готові допомагати центральне керівництво Російської Федерації, російські регіони. Ми повинні бути готові перейти на більш високі соціальні стандарти, ніж ті, які існували в незалежній Україні. І в цьому нам допоможуть наші брати-росіяни. Ми можемо із упевненістю дивитися в завтрашній день.

Але головне — у нас є історичний шанс: залишаючись кримчанами, нікуди не переїжджаючи, ПОВЕРНУТИСЯ ДОДОМУ — у Росію. Давайте його не упустимо!