Виступ Голови Верховної Ради АРК В. Константинова на україно-російському форумі "Взаємодія-2011"

Міждержавні відносини України і Росії багато в чому визначають внутрішню та зовнішню політику нашої країни, її економічний розвиток і громадянську злагоду в суспільстві, особливо в Криму.

Значна частина громадян України усвідомлює, що зв'язок з Росією набагато більший, ніж просто добросусідські відносини.

Хочу нагадати, що за роки незалежності створено достатню нормативно-правову базу україно-російського співробітництва.

Підписано понад 360 двосторонніх документів, які регулюють торгово-економічні, наукові, військово-технічні, гуманітарні та інші сфери.

Особливе місце займають Харківські угоди про продовження строку базування Чорноморського флоту Російської Федерації.

Вони стали потужним фундаментом нової довгострокової політики не тільки нашої держави, а й Східної Європи в цілому. Минулий рік переконливо підтвердив це.

Особлива роль у кардинальних змінах у внутрішній і зовнішній політиці належить Президентові України Вікторові Федоровичу Януковичу.

Завдяки його особистим зусиллям уже усунено багато перешкод між нашими державами, які залишила "помаранчева" влада.

В українському суспільстві формується переконання, що й надалі добросусідські взаємовигідні відносини будуть розвиватися з більшим динамізмом. Цьому повинна сприяти й народна дипломатія.

Традиційні зустрічі керівників регіонів Росії і України, авторитетних політологів, лідерів громадських організацій у межах фестивалю "Велике російське слово" — один із помітних заходів такого роду.

Шановні колеги! Від імені Верховної Ради я вітаю учасників форуму "Взаємодія-2011" і бажаю вам плідної роботи.

Сьогодні, відзначаючи позитивні тенденції в україно-російських відносинах, не можна забувати, до яких негативних наслідків могла б призвести діяльність колишньої влади.

Тоді політичне керівництво країни виступало з концепцією формування нової української нації — "справжніх українців". Головною її метою було витравити зі свідомості громадян історичну пам'ять про наші братні відносини, створити образ Росії як багатовікового ворога.

На різних рівнях окремі політики озвучували сентенції про перегляд історії, створювалися міфи про багатовіковий антагонізм між нашими народами, споруджувалися пам'ятники сумнівним героям, які запам'яталися як вороги Росії.

Утиск, особливо в західних областях України, найбільшої конфесії в країні — Православної Церкви Московського патріархату — також у цьому негативному ряді.

Ця політика розколювала країну й українське суспільство.

На жаль, і в наші дні вживають спроби реанімувати ідеологію галичанської винятковості.

Наведу лише один факт, коли представники ультраправих організацій 9 травня у Львові знущалися з цінностей нашої спільної Перемоги.

Серед державних проблем, що обговорювалися на Раді регіонів при Президентові України, засідання якої пройшло минулого тижня в Криму, порушувалося питання про недопущення радикалізму в суспільно-політичному житті.

Верховна Рада автономії, багато обласних і міських рад прийняли заяву, в якій засудили дії неонацистів.

Хочу дещо сказати про проблему регіональних мов. Експерти називають різну їх кількість — від 13 до 16. Особливо гострим є питання вільного функціонування російської мови.

В Україні склалася парадоксальна ситуація: з одного боку, толерантність українського народу до російської мови, з іншого боку — нетерпимість деяких політиків і представників гуманітарної інтелігенції до російської культури.

Політизація перешкоджає пошуку цивілізованого й прийнятного для всіх компромісного вирішення мовних проблем.

Хочу звернути вашу увагу на те, що положення й захист російської мови — це не тільки питання культури та моралі, але, насамперед, права.

Спроби на місцях керуватися наявною законодавчою базою й, зокрема, Європейською хартією регіональних мов або мов меншин в кращому разі натикаються на глуху стіну чиновницького свавілля, у гіршому — на адміністративний тиск.

Зараз не тільки на пострадянському просторі стає все актуальнішим світогляд "російського світу", русофонія. Функціонування російської мови та культури стає глобальним наддержавним середовищем.

У світовому співтоваристві успішно розвивається франкофонія, англофонія, співдружність португаломовних країн.

Вважаю, учасники форуму висловлять свій погляд і з цього питання.

Європейські експерти неодноразово говорили про порушення прав громадян України, особливо російськомовних, на розвиток мови, здобуття освіти та інформації через ЗМІ.

Рекомендації Ради Європи, у тому числі остання березнева резолюція її Комітету міністрів про демократизацію мовного середовища в Україні, стали більш твердими.

За останні роки Верховна Рада автономії ухвалила близько 190 рішень і звернень щодо загальнополітичних і правових питань. Багато документів стосувалися й тих проблем, про які я тільки-но говорив.

Ми зберегли проведення знакового для Криму й України фестивалю "Велике російське слово", ялтинського кінофестивалю "Разом", чеховських театральних днів.

Із кожним роком збільшується кількість молодих кримчан, які вступили на пільгових умовах до престижних російських ВНЗ. Планомірно йде перепідготовка в російських наукових центрах учителів російської мови та літератури, проводяться багато інших знакових заходів.

Висловлю парадоксальну думку: чим більше прав матимуть люди в гуманітарній сфері, тим більшими патріотами своєї країни вони будуть.

Твердження про те, що розширення сфери застосування російської мови стимулює сепаратизм і поглиблює розкол в Україні, позбавлене будь-якого сенсу та логіки.

Водночас маю сказати радикальним русофілам: у нас є не тільки право говорити російською мовою, розвивати її, а й обов'язок перед державою, громадянами якої ми є, — знати українську мову.

Новий проект Закону "Про мови в Україні", ініційований народними депутатами від Партії регіонів, визначає, насамперед, норми підтримки російської мови.

У ньому розширюються права органів місцевого самоврядування визначати російську та інші національні мови регіональними.

Прийняття нового закону дасть можливість знайти компроміс між двома найбільшими мовними співтовариствами в країні.

Новий закон усуне багато протиріч, у тому числі мусирування проблеми федералізації України. Суспільство ні економічно, ні політично поки не готове до такого державного устрою.

На засіданні Ради регіонів Президент оголосив про проведення широкомасштабної муніципальної реформи, про децентралізацію влади, розширення повноважень органів місцевого самоврядування. Сподіваюся, що права місцевої регіональної влади будуть розширені й у гуманітарній сфері.

Зважаючи на високий рівень представництва з російської сторони, хочу внести кілька пропозицій.

Настав час, щоб на державному рівні в Україні і Росії були створені комісії з вироблення єдиної історичної концепції про найбільш складні й суперечливі сторінки історії наших народів, у тому числі пов'язаних із Кримом.

Зуміли ж Німеччина й Франція, які в минулому столітті брали участь у двох світових війнах один проти одного, знайти консенсус у трактуванні цих непростих подій.

Кілька слів про розвиток економічних відносин між російськими та українськими регіонами.

Якщо до Західної Європи з України йде здебільшого сировина, то до Росії — продукція машинобудування, харчової і хімічної промисловості. Російська Федерація є найбільшим інвестором в українську економіку.

Російський ринок — це фундамент, на якому Україна може інтегруватися в Європу.

Кримський півострів займає особливе місце в геополітиці.

Автономія входить до першої десятки регіонів України за обсягами залучення іноземного капіталу. Серед інвесторів — представники близько 50 країн. Провідною була, є і, сподіваємося, буде Російська Федерація.

Верховна Рада та уряд республіки ухвалили довгострокову програму розвитку Криму. У ній передбачається модернізація різних галузей господарського комплексу.

Особливе місце займає найбільш перспективна для Криму курортно-туристична сфера.

В автономії зосереджено практично п'яту частину всього курортно-оздоровчого комплексу України.

Ми маємо спільно діяти. У цьому відношенні Україна й Крим спираються на досвід діяльності єврорегіонів, міжрегіонального співробітництва.

Шановні колеги! Нашим відносинам не вистачає динамізму, координації й послідовності в досягненні спільних цілей в інтересах двох народів і держав.

Ми чекаємо більш активної підтримки співвітчизників.

Російськомовне населення України все ще перебуває в агресивному інформаційному середовищі, яке поступово руйнує на рівні масової свідомості нашу спільну історичну пам'ять і традиції.

Ми зобов'язані разом перешкодити цьому, повернути відносини між нашими народами й державами на більш високий рівень довіри.

Нам усім є над чим працювати, і ми зобов'язані надати цій роботі новий імпульс і динамізм.