КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ЗВЕРНЕННЯ
щодо пролонгації Угоди з питань, пов'язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів, від 9 жовтня 1992 року
9 жовтня 1992 року в м. Бішкек Азербайджанською Республікою, республіками Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російською Федерацією, Республікою Таджикистан, Туркменістаном, Україною терміном на 10 років було підписано Угоду з питань, пов'язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів (далі – Угода), ратифіковану Постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року № 3736-ХII.
Цією Угодою сторони засудили тоталітарну практику насильницького переселення цілих народів, національних меншин та окремих громадян колишнього СРСР, яка мала місце в минулому, як злочин, що суперечить загальнолюдським гуманним принципам, підтвердивши тим самим їхнє право на відновлення історичної справедливості та повернення до місць їх проживання на момент депортації.
Угодою спрощено процедури вивезення, ввезення і транзитного переміщення майна, що належить на праві особистої власності депортованим, питання пенсійного забезпечення, облаштування приймальною стороною та надання архівних документів, а також інші умови облаштування, які забезпечуються цій категорії громадян після повернення на постійне місце проживання.
Протягом десятиліття Україною було здійснено низку першочергових заходів , включаючи заходи законодавчого врегулювання, які сприяли розселенню та облаштуванню депортованих , а також забезпеченню політичних, економічних і соціальних прав та умов для працевлаштування , освіти , національного, культурного та духовного розвитку.
30 травня 2003 року дію Угоди було пролонговано державами-учасницями на 10 років шляхом підписання Протоколу, ратифікованого Законом України від 18 лютого 2004 року № 1501-IV.
За останні 10 років чисельність депортованих громадян, які повернулися в Автономну Республіку Крим із місць депортації, збільшилася майже на 30 тис. осіб. У цей період прийнято нормативні акти, що спрощують депортованим порядок отримання громадянства України, а також на практиці реально посприяли їхній адаптації та інтеграції в українське суспільство. Відповідно до державних програм облаштування та соціально-культурного розвитку депортованих (2002–2005 років і 2006–2010 років) з Державного бюджету України і бюджету Автономної Республіки Крим виділялися цільові кошти на будівництво житла, об'єктів комунального призначення в місцях компактного проживання, компенсацію витрат за проїзд і провезення багажу, матеріальну допомогу на завершення будівництва індивідуального житла, будівництво об'єктів культурно-побутового призначення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2012 року № 514 до 2015 року продовжено строк дії Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей, що повернулися на проживання в Україну, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство на період до 2010 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року № 637. Разом із тим дія Угоди закінчується 30 травня 2013 року.
За даними соціологічних опитувань та інших джерел інформації, за межами України залишається близько 100 тис. депортованих , із них 80 тис. перебувають в Узбекистані . В останні 5 років до Криму щороку повертаються до 1,5 тис. депортованих . Очевидно також, що процес репатріації продовжуватиметься протягом найближчих 10 – 12 років в обсягах від 2 до 5 тис. осіб на рік.
З огляду на викладене вище, у зв'язку з процесом репатріації, що триває, просимо вас у встановленому порядку розглянути питання стосовно пролонгації Угоди ще на 10 років.
Верховна Рада |
м. Сімферополь, |